Відкрита лекція завідувача кафедри геології кандидата геологічних наук доцента Матвєєва Андрія Вячеславовича, що відбулася  3 грудня  на кафедрі геології, і була присвячена печері Озерній – одній із найдовших печер світу, почалася не з викладу матеріалу,  а з  захопливої розповіді лектора про життя спелеологів, і про причини, що змушують людей ризикуючи  життям, досліджувати глибини нашої Землі. Уявою слухачів, серед яких були і студенти, і викладачі, і просто гості кафедри, підкріплені красивими фотографіями із презентації, малювалися надзвичайні  картини побуту спелеологів.

     Як виявилося, печера Озерна, що знаходиться на Західному Подолі в Тернопільській області вже довгий час викликає жвавий інтерес серед науковців, тому безупинно досліджується. Головна особливість печери – її довжина, що сягає 128 км. Причому дані весь час  змінюються, адже завдяки кропіткій роботі спелеологів постійно відкриваються нові коридори та зали.  Серед напрямків досліджень цієї печери:

     1. Геологія (дослідження мінералогічних особливостей порід, загадкових палеонтологічних знахідок типу копита сарматського коня чи кісток ведмедя, особливостей гідрогеологічного режиму);

     2. Біологія (дослідження кажанів та колоній місцевих грибів);

     3. Географія (відкриття та дослідження нових районів печери).

     Багата ця печера також на загадки та драматичні історії. Відносно першого  - думки науковців бентежить гідрогеологічний режим печери, коли раз на 10-11 років підземні води суттєво знижують свій рівень, відкриваючи нові горизонти для досліджень. Що ж стосується драматичних історій - лектор розповів про всеукраїнські пошуки молодого спелеолога, який не дивлячись на усю досвідченість 4 дні на самоті провів в одному із залів печери, випадково відкритому ним. А у роки війни Озерна  стала прихистком для єврейських родин, які ховалися там від погромів.

     Підсумовуючи, доповідач наголосив, що головна мета дослідження печери Озерної – знайти коридори, які б з’єднали печеру із сусідньою - Оптимістичною, яка є найдовшою печерою світу, що простяглася в гіпсових породах.

     Кафедра геології дякує Андрію Вячеславовичу, бажає успіхів в подальших дослідженнях печери та з радістю чекає на нові доповіді.