Останні новини

Головні досягнення

Головним досягненням варто вважати те, що за роки свого існування кафедра, виконуючи основну свою функцію, випустила декілька тисяч висококваліфікованих геологів за фахом "Геологічна зйомка, пошуки й розвідка родовищ корисних копалин". Працюючи в різних куточках України, в странах,  що були СРСР, за кордоном, вони своєю працею підтверджували й підтверджують високий рівень підготовки, користувалися й мають заслужений авторитет. Важко визначити точну частку внеску кафедри в підготовці випускників геологічного відділення факультету, що стали видатними геологами,  таких, як академіки АН України Є .К. Лазаренко, Г.Н. Доленко, першевідкривач найбільшого в СРСР в 50-і роки газового родовища "Шебелинка", лауреат ленінської премії Б.С. Вороб'йов, першевідкривач "середньоазіатського Клондайку", золотоносного Мурун-Тау, лауреат ленінської премії М.З.Палей, першевідкривач найбільшого хабаровського родовища платини В.Е. Кріт, доктор геолого - мінералогічних наук, Голова Хабаровського геолкому В.Паливанов,  доктор наук І. Ю. Лапкін і багато інших.

Иноземні фахівці Китаю, В'єтнаму, країн Африки, що захистили дисертаціі при кафедрі геології: професор Белградського університету Зора Сучич-Протич, доктор математики І.В.Ванчуров,  проф. університету м.Софії в Болгарії П.Чумаченко,  проф. Варшавського університету Веслав Барчик, проф. МГУ Т.Н.Смирнова, що стажувалися на кафедрі геології і багато хто інших.

 Високий рівень підготовки забезпечувало те, що всі викладачі віполняли й важливу наукову працю, результаті який використалися в народному господарстві страні.

Під керівництвом В.П.Макрідіна і його найближчих учнів і колег доцентів Ю. І Каца й В. П. Камишана кафедра геології й палеонтології стала всесоюзним методичним центром по дослідженню мезозойських і кайнозойськихбрахіопод. На її основі склалася харківська школа дослідників цих викопних організмів, що характеризується оригінальною методикою й своєрідним широким підходом до рішення проблем систематики, філогенії й палеозоогеографического районування («Палеонтологічний журнал», 1978, № 2).

Найбільш успішним і новаторським є заснований  проофесором В.П. Макрідіним палеобіогеохімічний напрямок.  Мікроструктурне вивчення черепашок мезозойських і кайнозойських брахіопод, яке виконувалось В.П. Камишаном, Ю.І. Кацем та Е.С. Тхоржевським під керівництвом В.П. Макрідіна, почало логічно доповнюватись біогеохімічними дослідженнями скелетної речовини(Л. В. Лапчинська, Л.І. Смислова й ін.).. Наукові здобутки, датовані 1968-1979 рр, знайшли відображення в 18 наукових статтях й 10 тезах доповідей на різних наукових конференціях 12 авторів і співавторів, з них 18 праць мають одноосібне авторство (В.К. Кокунько, Л.В. Лапчинська, Г.А. Смислов, Л.І. Смислова).

На початку 80-х років лави дослідників біогеохімії на кафедрі геології значно поповнились аспірантами й молодими співробітниками (Ю.А.Борисенко, О.М. Васильєв, М.М. Жук, М.Ю. Журавель, О.М. Кирюхін, М.М. Путятін), які долучились до малознайомого, але заманливого за своїми перспективами напрямку.

Принципово новою виявилась методика використання черепашкового матеріалу для виявлення біогеохімічних аномалій над нафтогазовими покладами, що дозволило визнати ці спостереження в якості перспективного пошукового критерію. Зазначену методику було з успіхом поширено і на сучасну рослинність, мікроелементний склад якої дозволяє виявляти слабкі біогеохімічні аномалії над родовищами органічної сировини. Перспективність біогеохімічної методики пошуків було закріплено в багатьох публікаціях та свідоцтвах про винаходи. Біогеохімічні дані були з успіхом використані і для визначення відносного віку осадових порід.

В 1983-2003 рр. вченими кафедри геологи було надруковано 95 наукових статей, 46 тез доповідей на наукових конференціях, депоновано або надруковано препринтом один рукопис, отримано 7 свідоцтв про винаходи в галузі біогеохімії. Авторами й співавторами стали 42 науковця, сотня робіт створена одноосібно авторами цієї публікації. Під керівництвом В.П. Макрідіна 8 молодих вчених, серед яких два громадянина Єгипту й один Марокко, захистили кандидатські дисертації з біогеохімічної та мікроструктурної тематики.

Палеобіогеохімічні дослідження на кафедрі геології ведуться у двох напрямах, які природно відокремилися в процесі багаторічної роботи в цій галузі.

Традиційними, переважно мінералогічними, дослідженнями скелетної речовини різних груп безхребетних є вивчення біогеохімічного та мінералогічного складу представників молюсків, моховаток, брахіопод, остракод, коралів та ін. Ці дослідження направлені на вирішення важливих фундаментальних питань еволюції біомінералізації та на виявлення філогенетичних закономірностей у формуванні кістяку безхребетних.

Другий напрямок - палеобіогеохімічний аналіз геоісторичних подій, - започатковано саме на кафедрі геології: його автором був обраний в 2003 р. завідувачем кафедри геології доктор геологічних наук, талановитий учень В. П. Макрідіна - О. М. Васильєв.Його метою є установлення градієнтів середовища проживання організмів на основі вивчення хімічного складу їх скелетів, а також виявлення та оцінка подій глобального й регіонального масштабу. На жаль, передчасна смерть не дозволила розвинутись його таланту вченого в повному обсязі.

У працях С. І. Шуменко описано 225 гатунків нанофоссилій, що відносяться до 32 сімейств, розглянуті питання їхньої класифікації, поширення, наведена вперше зональна схема розподілу пізньокрейдових відкладів Донбасу й Східної й України. Результати його досліджень знайшли відбиття більш ніж в 100 публікаціях, включаючи кілька монографій, зокрема у фундаментальних: "Атлас верхньокерейдової фауни Донбасу", 1974; "Вапняний нанопланктон мезозою Європейської частини СРСР", 1976; "Стратиграфія СРСР. палеогенова система". 1975; "Стратиграфія СРСР. Крейдова система", 1986; "Атлас породоутворюючих організмів (Навчальний посібник)", 1973; в 16 томі БСЭ, 1974; у першому спеціальному томі "Практичний посібник з мікрофауни СРСР. Вапняний нанопланктон", 1987, що дотепер залишається основним настільним російськомовним керівництвом для мікропалеонтологів.

  Регіональний характер мають дослідження еколого-геологічного плану, що розкривають прикладні можливості біогеохімічного методу. Актуальним є також виявлення й вивчення геологічних пам'ятників природи, важливих для науки й навчання. Ці роботи, початі І.М. Ремізовим й Е.Е. Мігачевою одержали розвиток

В багаточислених працях В.Г.Космачова і М.В.Космачової.

Прикладом детальних регіонально-геологічних досліджень може бути навчальний посібник, складений В.Г. Космачевым і М.В. Космачевою (1993) по геологічній базі «Кам'янка», де проходять практику студенти геологічних спеціальностей університету. У ньому детально розглянута історія геологічного вивчення цього району. Ними ж підготовлене велика кількість публікацій по геологічних пам'ятниках природи Харківщини.

Своєрідні структурно-геологічні дослідження були виконані (2001, 2005), що В 1993 р. при кафедрі геології заснував студентський науково-дослідний загін для вивчення структури різних регіонів України з метою пошуків золота й інших корисних копалин.  Цим загоном проведені 11 польових експедицій на Український кристалічний щит, у Донбас, Приазов'я, Закарпаття. За підсумками цих робіт загоном випущені 10 наукових звітів і видані 2 колективні монографії (в 1997 та 2002 рр.).